На загальнонауковому рівні проблема хрещення Київської Русі, оцінка передумов, процесу і наслідків прийняття нашими предками християнської віри й історичне значення християнизації Русі Великим київським князем Оскольдом, є не докінця дослідженою у вітчизняній та європейській історичній науці. Більше того, історичних пам’яток, у яких можна зустріти докладний опис державної та релігійної діяльності Оскольда, збереглось досить мало. Саме тому пояснення історичної ролі хрещення князем Оскольдом є досить різні. На сучасному етапі розвитку вітчизняної історичної науки об’єктивне висвітлення важливих релігійно-політичних подій середини та кінця ІХ ст. є одним із найбільш важливих завдань для усвідомлення місця і ролі українців у процесі власного державотворення та духовного розвитку.

Першими «русичами», які хрестилися у православну віру в Константинополі православним Константинопольським патріархом Фотієм, були великі князі Оскольд і Дір з усією дружиною русичів, що прийшли на столицю Православ'я – Цареград (за намовою хозар) з мечем.

IX столетие – столетие жизни и деятельности великого киевского князя, христианина Оскольда, стало поворотным этапом в истории византийского церковного искусства, сыгравшим фундаментальную ро
ль в его последующем развитии. Перелом наметился вместе с победой иконопочитания. Под вековым периодом иконоборческого раскола итог подвел Собор 843 года. В главном храме империи был отслужен торжественный молебен, вошедший на столетия в чинопоследование Православной Церкви под именем Торжества Православия. Завершение распри способствовало не только высвобождению энергии в русле положительного культурного строительства, но и в смене приоритетов. Император утрачивает свою прежнюю роль строителя культуры. Светская власть вообще во многом теряет свои позиции на общественной сцене [8, с. 52].