Хто виходить на поприще священства, особливо повинен нехтувати славу, переборювати гнів, бути сповненим великої розсудливості, адже Священики – сіль землі.   (Мт. 5, 13)

   Литургические свидетельства блаженного Августина (Aurelius Augustinus), епископа Иппонийского (354 – 430), богослова и философа, одного из великих западных учителей Церкви, представляют собой огромный интерес для исследователей истории христианского богослужения. Их истоки восходят к IV в. – эпохе огромной важности как для истории Церкви вообще, так и ее богослужебных традиций в частности. Именно в этот период христианское богослужение фиксирует и развивает те основные структурные формы, которые во многом будут оставаться нормативными в течение многих последующих веков вплоть до нашего времени. Бесспорно, блаж. Августин является одной из наиболее значимых фигур данной эпохи не только как выдающийся богослов, но и как важный свидетель литургической практики своего времени.

    Початок гріха стався в мить падіння ангелів, що відіграли певну роль у гріхопадінні самої людини. Всі ангели "повинні були зміцнитися в Бозі і добрі, стати досконалими і через прославлення Бога досягти блаженства, як кінцевої мети свого буття". Проте денницею оволоділо інше бажання − "уподібнитися Богові, стати Богом".

    Гордовита заздрість змусила його обмовляти Бога перед ангелами, що і призвело до найбільшої катастрофи в ангельському світі. "У пекло скинута гординя твоя ... Як впав ти з неба, Деннице, син зорі! ... А говорив в серці свому: "зійду на небо, вище за зірки Божі вознесу престол мій і сяду на горі, в сонмі богів, на краю півночі, зійду на висоти хмарні, буду подібний Всевишньому". Але ти скинутий в пекло, в глибини пекла (Іс.14. 11 -16) − так описує цю подію пророк Ісаія.                                                                                    

    Перш за все, показуючи богослов’я апостольських отців, необхідно вказати обставини, при яких створювалися ці творіння, що дійшли до наших днів. Передусім це розгляд тих проблем, що хвилювали післяапостольську Церкву, обставини її внутрішнього життя, її відносини з державою, рання традиція як вже християнського, так і дохристиянського походження (далі буде показано, що остання відіграла надзвичайно помітну роль в поточному житті раннього християнства).